Обзор Sony A380

Функціональність

Всередині  на Sony A380 стоїть 14,2-мегапіксельна матриця з фізичним розміром 23,6 на 15,8 міліметра. В апараті реалізована фірмова система стабілізації зображення Super SteadyShot, заснована на зсуві матриці. Діагональ екрану поворотного А380 становить 2,7 дюйми, його роздільна здатність - 230 тисяч пікселів. Світлочутливість камери змінюється в діапазоні від 100 до 3200 одиниць ISO. Фотографії А380 зберігає в JPEG і RAW.

 Максимальна роздільна здатність фотографій, які робить А380, становить 4592 на 3056 пікселів. Все це зберігається на карті пам'яті стандарту Memory Stick або SD. Але нам дістався тестовий зразок камери, тому в ній був тільки слот Memory Stick.

 

 Витяг змінюється в діапазоні від 1 / 4000 до 30 секунд. Синхронізація спалаху з затвором відбувається при витримці не менше 1 / 160 секунди. Скорострільність фотоапарата дорівнює 2,5 кадрів в секунду при візуванні через оптичний видошукач. У режимі Live View ця зеркалка Sony робить не більше двох кадрів в секунду.

 

У Sony A380 реалізована автоматичне фокусування по дев'яти точках. Вона досить швидко працює як при використанні оптичного видошукача, так і в режимі Live View. А цим можуть похвалитися не всі фотоапарати. Наприклад, Pentax Kx помітно пригальмовує при фокусуванні в режимі Live View.

 Як і в будь-якій камері подібного рівня, у А380 є всі необхідні сюжетні програми і автоматичний режим роботи. Природно, не обійшлося тут і без режимів зйомки з ручним регулюванням параметрів - це P, A, S, M.

 

 

Великою кількістю налаштувань, до речі, А380 не відрізняється, що непогано для камери початкового рівня, щоб не забивати голову новачкам часто непотрібними функціями. Тут регулюються витримка, діафрагма, баланс білого, спосіб фокусування, режим експозаміру. Також можна активувати оптимізатор динамічного діапазону (аналог D-lighting у Nikon, наприклад, у D3000) і використовувати різні фільтри при зйомці. Як видно, в А380 є абсолютно все, що потрібно фотолюбителям, і немає нічого зайвого.

 

Реалізація меню А380, а також швидкого меню для доступу до основних налаштувань, сподобалися. Там все просто, зрозуміло і наочно. Так що розбереться з цим фотоапаратом навіть дитина.

Дизайн

Якимись унікально-компактними розмірами Sony А380 не відрізняється. Це стандартна дзеркалка початкового рівня з габаритами 128 на 97 на 71,4 міліметра. Важить апарат - приблизно півкілограма.

 

 

А380 зроблена в кращих традиціях дзеркальних камер Sony. У неї міцний корпус, із зовнішнього боку покритий прогумованим матеріалом. Він рельєфний і дуже приємний на дотик, а камера, завдяки йому, лежить у руці як влита.

Керуючі елементи розкидані по всьому верхньому торці. Праворуч від спалаху знаходяться важіль перемикання між оптичним видошукачем і режимом Live View, кнопка збільшення зображення на екрані, а також кнопка спуску затвора, суміщена з важелем включення апарата.

 

Зліва від спалаху - селекторне колесо для вибору режиму зйомки. Воно обертається без зусиль, що добре. Але в обраному положенні фіксується не дуже туго, тому, коли дістаєш апарат з сумки, коліщатко часто випадково перемикається. Це погано.

 

На лицьовій панелі під кнопкою спуску затвора знаходиться обертове колесо, що служить для перегортання фотографій, а також регулювання витримки і діафрагми. Важілець перемикання між ручним і автоматичним фокусуванням розташований зліва від об'єктива.

 

Незвично оформлений оптичний видошукач А380. Він обрамлений великим гумовим кожухом, який надійно захищає його від пилу. Виглядає таке рішення цікаво і незвично, так як в інших зеркалках, принаймні я, нічого подібного не бачив. 

Зліва від оптичного видошукача - кнопка виклику меню, праворуч - клавіша AV. Вона служить для експокорекції, збільшення фотографій при перегляді. Якщо в ручному режимі натиснути цю клавішу та обертати колесо на лицьовій панелі камери, то будуть змінюватися значення діафрагми. Обертання колеса без цієї кнопки регулює витримку.

 

 
Тут криється головний мінус Sony A380. Реалізація зв'язки коліщатко-кнопка AV підкачала. Тримати натиснутою цю клавішу і одночасно обертати коліщатко на лицьовій панелі - дуже незручно. Особливо якщо дивишся в оптичний видошукач.

Як і у всіх камерах початкового рівня, кнопок на задній панелі А380 небагато. Це клавіша Fn, що відкриває меню швидкого доступу, кошик, перехід в режим перегляду і блок з п'яти кнопок. Клавіші останнього регулюють режим зйомки, роботу спалаху, баланс білого, вид екрана, автофокус.

 

 

Основну частину задньої панелі займає відкидний РК-екран. Крім стандартного положення, він може бути нахилений вгору або вниз. Це дуже зручно і дозволяє без зусиль фотографувати з самого незвичайного ракурсу.

 

Слот для карти пам'яті, роз'єми miniUSB і HDMI розміщені на лівому ребрі апарату під рухливою шторкою. На дні камери знаходиться акумуляторний відсік і гніздо для штатива.

 

Перше враження про камеру - вона фантастично швидка: затримка від натискання до зйомки складає частки секунди. За цей час фотоапарат встигає визначити умови зйомки і налаштувати автофокус. Навіть з вимкненим перемикачем серійної зйомки я встигав зняти два-три кадри за секунду. За останні років 10 використання цифрових камер відчуття швидкості зйомки неабияк загубилося.

Друге враження - камера дуже легка і компактна для дзеркалки. Я ходив з нею цілими днями, і мене не стомлювало носити її в сумці на шиї або навіть у руці (бувало, що кілька годин підряд). Легкість камери виявилася мені дуже на руку, коли з'ясувалося, що треба знімати у сутінках «з руки» - я утримував до третини секунди без особливої праці, і в декількох випадках мені вдалося зробити чіткі знімки з більш довгою витримкою. Якщо бути зовсім чесним, то, звичайно, оптичний стабілізатор зображення, вбудований в камеру, забирав на себе левову частку мого тремору. 

Третє враження - недостатньо функцій налаштування. Наприклад, камера не дає мені в більшості режимів виставити чутливість матриці (що часто хотілося зробити). Може бути це і правильно, але я б віддав перевагу трохи більше ручних налаштувань навіть в автоматичних режимах. Або, наприклад, у вбудованого спалаху немає режиму повільної синхронізації (по задній шторці), якого мені не вистачало. До речі, самє спалах мені не сподобался - грубо й негнучкє, дуже холоднє. 

Окремого захоплення викликав поворотний екран, який повертається НЕ вправо / вліво, а вгору-вниз! Це дозволило мені знімати вулиці з камерою, піднятою над головою. Функція дуже зручна, хоча, чесно зізнатися, я не дуже розумію, скільки проживе цей механізм (він не виглядає дуже надійним). Окремо ця функція, яку я не бачив у інших камер, є для мене особисто великою конкурентною перевагою. 

Окремо слід сказати про 14 мегапікселів. Цією цифрою сьогодні вже нікого не налякати, але треба сказати, що це досить багато. У raw-форматі таких знімків на 4-гігабайтної картці поміщається всього близько півтори сотні. Висока роздільна здатність камери дозволяє не дуже думати про кадрування, захоплюючи, часом, істотно більше, ніж вимагає композиція. Це мене виручало кілька разів. 

Вердикт: Sony A380 - швидка, легка, ергономічна камера з великою матрицею і великим арсеналом налаштувань. У більшості випадків вона здалася мені зручною. В камери нехороший вбудований спалах і не дуже зручний інтерфейс, проте ці недоліки не настільки значні, в порівнянні з достоїнствами камери. На мій погляд, A380 більш ніж адекватна своїй ціні.

Якість зйомки

 Ергономіка, а також функціонал камери, звичайно, важливі. Але куди цікавіше те, як же А380 фотографує. Треба сказати, що тут у дзеркалки початкового рівня Sony все дуже добре.

 

 

 

 

Яких-небудь явних огріхів при фотозйомці A380 не робить. Автоматичний режим справляється у переважній більшості випадків. Єдине - ніч його не найсильніша сторона. Але що особливо порадувало, так це низький рівень шумів на знімках, зроблених з високою світлочутливістю.

 

Додатково ми провели кілька стандартних тестів, щоб перевірити можливості камери і об'єктива який мені дістався. Перший з них визначає рівень хроматичної аберації. 
Аберація є і вона добре видна як на фотографії, зробленої в ширококутному положенні об'єктиву, так і на тій, що зроблена при максимальному наближенні. Але в останньому випадку рівень аберацій вище.

 

 

 При зйомці пейзажів в сонячний день автоматика камери правильно виставляє експозицію і баланс білого. Чіткість дрібних деталей прийнятна, а шуму на фотографіях немає. Однак при зйомці на максимальному зуме добре видно хроматичні аберації.

 

Висновок
Sony А380 є наочним прикладом того, як потрібно адаптувати дзеркалку під фотографів-початківців. У ній немає багатьох фішок, що зустрічаються в старших зеркалках Sony. Однак це не обмежує фантазію фотографа і залишає великий простір для творчості.

Дзеркальна камера початкового рівня повинна відрізнятися простим інтерфейсом і зрозумілим управлінням. Тут А380 є, мабуть, кращим взірцем. Освоїти цей апарат зможе навіть дитина, а керувати ним нітрохи не складніше, ніж просунутої мильницею.

Хороший автофокус, поворотний екран, вбудований в камеру стабілізатор зображення, режим Live View - все це тільки додає очок Sony A380. А ось забирає їх не зовсім вдала ергономіка. Механізм регулювання витримки японцям не завадило б доопрацювати. Хоча в іншому до зручності роботи з камерою претензій немає.